Східна притча (укр)

Дійшла до нас ця притча із мороку віків,
Її поет Сааді раз баям розповів.
Якщо зібрались ми, то маємо нагоду,
Послухати гуртом глибоку мудрість Сходу...
В однім південнім місті, і древнім, і далекім,
Де другу каже друг: " Кунак, селям алейкум! ",
У сиву давнину з походу йшов мамлюк,
А поруч з ним - ішак ( по нашому - віслюк ).
І всяк, хто їх стрічав, уражено спинявся
І в того віслюка з пошаною вдивлявся,
Чи дервіш то, чи бай - поклони бив земні
( Бо золота мішок осел ніс на спині )...
А натовп все росте, дедалі більше гусне,
Від гордощів осел, ну, мало що не лусне.
Та тільки-но зняли прислужники мішка -
Ніхто й не глянув більш на того ішака.
Сучаснику! Якщо ти пост зайняв якийсь,
Уважно на всі боки роздивись,
Бо може статись так, як натякав Сааді,
Що всенька слава та - лише... твоїй посаді